Рідина для вейпа

Минуло вже не одне десятиліття, з моменту появи електронних сигарет, адже перший такий пристрій був винайдений ще у далекому 2003 році. Одночасно з ними з'явилося й те, без чого електронна сигарета неможлива як клас – рідина для вейпу. За минулі роки, як пристрої, так і рідини для них зазнали разючих змін. Незмінним залишається одне – їх призначення та здатність виконувати ключове завдання, яке полягає у заміні явно небезпечних для здоров'я та життя тютюнових виробів.

Рідини для вейпу – що це таке, та з чим його їдять

Ні-ні, зрозуміло, вживати рідину для електронних сигарет в їжу ніхто не пропонує, хоча при випадковому потраплянні в стравохід ніякої шкоди організму вона не завдасть. Вся справа в тому, що найчастіше рідина представлена у вигляді суміші, що включає в себе чотири ключові компоненти, більшість з яких широко розповсюджені в харчовій промисловості.

• Пропіленгліколь (PG)
• Гліцерин (VG)
• Нікотін
• Ароматизатор (або суміш ароматизаторів).

Про кожен із цих компонентів є сенс поговорити окремо.

Пропіленгліколь

PG - простий двоатомний спирт у вигляді безбарвної в'язкої рідини, яка має ледь вловимий солодкуватий смак і широко застосовується в кулінарії та кондитерській справі. У рідинах для вейпу пропіленгліколь грає роль сорбуючого агента, що утримує в суміші нікотин та ароматизатори. Вся справа в тому, що ця нешкідлива та нетоксична речовина має виражену гігроскопічність. Крім того, саме його присутність у рідині забезпечує так званий Throat Heat (ТХ або удар по горлу) – той самий ефект, який цінують вейпери, що кидають курити, оскільки він нагадує відчуття при затяжці звичайною сигаретою.

Гліцерин

VG у свою чергу є органічним триатомним спиртом з більш вираженою, ніж у випадку з пропіленгліколем, солодкістю та в'язкістю. Гліцерин отримав широке застосування у фармакології та харчовій промисловості. А ось у рідинах для вейпу він потрібен для надання утвореній парі свого роду текстури та щільності.

Нікотін

Тут йдеться про знайомий кожному алкалоїд, який, власне кажучи, і провокує залежність у курців. У рідинах для електронних сигарет нікотин буває «органічним» або «сольовим» (синтетичним), але про це трохи згодом.

Ароматизатор

Ароматизатор або суміш із кількох ароматизаторів – ще один харчовий компонент рідини, який надає їй характерного смаку тих чи інших фруктів, ягід, солодощів, напоїв тощо. Причому вибір смакової «гастрономії» останніми роками став настільки широким, що описати хоча б найпопулярніші смаки можна хіба що на сторінках окремого альманаху.

Тонкощі вибору рідини для вейпу

Як тільки мова заходить про вибір рідини для електронної сигарети, багато людей помилково думають, що йдеться про приємні клопоти підбору відповідних смакових поєднань. Насправді ситуація виглядає трохи складніше, ніж здається на перший погляд. Втім, розібратися у ній не важко. Щоб отримати рідину, що повністю відповідає вподобанням та особливостям пристрою, потрібно буде визначитися з такими показниками як:

• Співвідношення гліцерину та пропіленгліколю (PG/VG) від якого залежить в'язкість, кількість пари та смакові особливості;
• Тип нікотину – органічний або сольовий;
• Міцність або концентрація нікотину;
• Смак.

Концентрація PG/VG

Від кількості доданих у рідину гліцерину та пропіленгліколю, що складають по суті її основу, залежить відразу кілька показників:

• В'язкість самої суміші;
• Інтенсивність пароутворення та густота пари;
• Деякі смакові особливості.

Так, у рідинах, де переважає пропіленгліколь, смак ароматизаторів розкривається трохи краще, однак хмарами густої текстурної пари порадувати користувача вони не зможуть, оскільки за цю частину роботи пристрою відповідає гліцерин. Оптимальним варіантом у більшості випадків сьогодні вважається PG30%/VG70%, трохи рідше зустрічається PG40%/VG60%. Обидва варіанти призначені для електронних сигарет з повноцінними атомайзерами діаметром не менше 22 міліметрів. А ось більш «рідкі» суміші, в яких обсяг PG досягає 50% або навіть 60%, призначені в основному для малопотужних пристроїв та картриджів pod-систем, в яких в'язка рідина просто не встигатиме змочувати нагрівальні елементи.

Тип нікотину – кому кальян, кому кислоти

З недавніх пір до стандартного переліку характеристик рідини додався вибір між сольовим або органічним нікотином. І якщо про органіку відомо вже практично все, то про зразки із сольовим чи синтетичним алкалоїдом користувачі поки що знають небагато. Насправді це одна з форм натурального нікотину з додаванням нешкідливих синтетичних кислот, покликаних знизити рівень його кислотності. І якщо кислотність звичайного нікотину становить приблизно 11 pH, то сольовий близький за цим показником до чистої води чи навіть крові людини – 6-6,5 pH. Ця особливість дозволяє сольовим рідинам точніше розкривати смак ароматизаторів і швидше насичувати організм нікотином, що має зробити їх оптимальним вибором для курців.

Важлива деталь: сольові рідини мають підвищену міцність та призначені для пристроїв найменшої потужності з мінімальним об'ємом генерації пари. Отримати ефект кальяну від них, по-перше не можна, по-друге, небезпечно через ризик передозування.

Міцність рідини – своя порція в кожній затяжці

1. 1,5-3 мг/мл – підходять для тих, хто не потребує великої кількості нікотину або використовує пристрої високої потужності (50-100 Вт і більше) з великою кількістю пари;
2. 6-9 мг/мл – частіше використовується вейперами, які нещодавно відмовилися від тютюну, а також у пристроях середньої потужності (30-50 Вт);
3. 12-18 мг/мл – зустрічаються рідко та вважаються вибором досвідчених користувачів через високий ризик передозування нікотином, придатні лише для використання у малопотужних pod-системах (10-25 Вт).

Що стосується рідин на сольовому нікотині, то тут ситуація виглядає набагато простіше. Найбільш поширеними варіантами міцності залишаються 25, 40, 50 і 60 мг/мл. Справа в тому, що такі рідини використовуються на пристроях потужністю 5-15 Вт і витрачаються в надзвичайно малих кількостях.

Головна ж особливість полягає в тому, що рідина може не включати нікотин, тобто бути нульової міцності (0 мг/мл). І такий варіант дуже часто обирають ті, хто просто хоче порадувати себе смачною парою і не має залежностей.

Смак – нескінченний калейдоскоп рішень

Щодо смаків рідин для вейпу, то ця тема заслуговує на окрему енциклопедію. Достатньо просто погортати каталог, щоб переконатися у неймовірному розмаїтті брендів, смаків та версій такої продукції. І якщо хтось одного разу поставить собі за мету продегустувати хоча б десяту частину з наявного асортименту, у нього, найімовірніше, підуть на вирішення такого «завдання з галочкою» роки. Можна лише відзначити існування кількох груп смаків, що разюче відрізняються один від одного:

1. Тютюнові смаки – вибір тих, хто кидає курити і не готовий відмовитися від аромату справжнього тютюну;
2. Фруктові та ягідні – освіжаючі смаки та їх різні поєднання;
3. Тонізуючі – охолоджувальні агенти, м'ята, напої та інші варіанти, покликані зробити вейпінг більш комфортним у спеку або задовольнити запити тих, хто не може обійтися без чергової порції перцевої м'яти;
4. Десерти, креми та випічка – орієнтовані на ласунів та любителів здоби, рясніють особливою смаковою текстурою, яка робить їх чимось на кшталт доповнення до чашки чаю чи кави.
5. Рідини преміум класу – приготовані за унікальними рецептами, які найчастіше тримаються у секреті та вимагають використання трьох, п'яти, а інколи й доброго десятка різноманітних ароматизаторів.

Формат рідин – готовий до використання або простір для експериментів

Тут важливо наголосити, що кілька років тому вейперам було доступно два конкретні варіанти рідин. У першому випадку вони просто йшли в магазин і купували флакон вже готової до використання рідини, а в другому - купували кожен компонент окремо і займалися так званим самозамісом, іншими словами, змішували всі компоненти самі, отримуючи очікуваний, а часом і несподіваний результат.

Сьогодні ж, у зв'язку із законодавчими обмеженнями, готові рідини у прямому розумінні цього слова залишились у минулому. Натомість виробники пропонують набори готових рідин. Втім, жодної складності в цьому немає, та й концептуально виглядає як і раніше. Вейпер отримує на руки флакон з основою з гліцерину та другий флакон з пропіленгліколем та замішаним у ньому у правильних пропорціях ароматизатором. Залишається лише додати нікотин або не додавати його зовсім, змішати все це разом і отримати ту саму жижу, до якої давно звик або з недавніх пір придивлявся.

Самозаміс – це, перш за все, простір для експериментів та спосіб заощадити. Потрібно лише запастися гліцерином і пропіленгліколем (можна також купити готову базу з конкретним співвідношенням PG/VG), нікотиновий бустер та набір аром, які здаються найбільш підходящими. З цього моменту можна вважати себе повноцінним хіміком або міксологом із домашньою лабораторією з приготування рідин, причому не лише для себе, але й для дегустацій у колі друзів.